1812 рік у зображенні Толстого

Колекція творів: 1812 рік у зображенні Толстого

Л. Н. Толстой був учасником Севастопольської оборони. У ці трагічні місяці ганебного пораже-ния росіянці армії він багато чого зрозумів, усвідомив, як страшна війна, які страждання вона несе людям, як поводиться людина на війні. Він переконався в тім, що щирий патріотизм і героїзм проявляється не в кра-сивих фразах або яскравих подвигах, а в чесному виконанні боргу, військового й людського, незважаючи ні на що

Цей досвід позначився в романі "Війна й мир». У ньому намальовані дві війни, які багато в чому противопос-тавлени один одному. Війна на чужій території за далекі інтереси йшла в 1805-1807 роках. І щирий героїзм солдати й офіцери проявляли лише тоді, коли розуміли моральну мету бою. От по^-чому вони стояли героїчно під Шенграбеном і ганьба-але бігли під Аустерлицем, як згадує князь Ан-Дрей напередодні Бородінського бою

Війна 1812 року в зображенні Толстого носить із-вершенно інший характер. Над Росією нависла смер-тельная небезпека, і в дію вступили ті сили, до-торие автор і Кутузов називають "народним чувст-вом», "схованою теплотою патріотизму».

Кутузов напередодні Бородінського бою, объез-жая позиції, побачив ополченців, що надягли білі ру-бахи: вони були готові до смерті за Батьківщину. "Чудесний, незрівнянний народ», - із хвилюванням і слізьми произ-ніс Кутузов. У вуста народного полководця вклав Тол-Стій слова, які виражають його думки

Толстой підкреслює, що в 1812 році Росію врятував-чи не окремі особистості, а зусилля всього народу в це-лом. На його думку, у Бородінському бої була здобута росіянами моральна перемога. Товстої пи-шет, що не тільки Наполеон, але й всі солдати й офи-цери французької армії випробовували однакове чув-ство жаху перед тим ворогом, що, втративши поло-провину війська, стояв наприкінці бою так само, як і на початку його. Французи були морально зломлені: виявляється, росіян можна вбити, але не перемогти. Ад'ютант доповідає Наполеонові зі схованим страхом про те, що французька артилерія б'є в упор, а русявий-ские продовжують стояти

Із чого ж складалася ця непохитна сила росіян? Зі спільних дій армії й усього наро-так, з мудрості Кутузова, чия тактика - "терпіння й час», чия ставка насамперед на дух ввойсках.

Ця сила складалася з героїзму солдатів і кращих офіцерів російської армії. Згадаєте, як поводяться солдати полку князя Андрія, поставлені в ре-зерв на пристріляному полі. Їхнє положення трагично: під неминущим жахом смерті вони коштують більше восьми годин без їжі, без справи, втрачаючи людей. Але князеві Андрію "робити й наказувати було нема чого. Всі дела-лось саме собою. Убитих відтягали за фронт, рані-них відносили, ряди замикалися. Якщо відбігали солда-ти, то вони негайно ж поспішно верталися». От приклад того, як виконання боргу переростає впо-двиг.

Ця сила складалася з патріотизму не на сло-вах, а на ділі кращих людей із дворянства, таких, як князь Андрій. Він відмовився служити в штабі, а взяв полк і під час бою одержав смертельну рану. І Пьер Безухов, сугубо цивільна людина, їде в Мо-Жайск, а потім і на поле бою. Він зрозумів зміст фрази, що почув від старого солдата: "Всім народом налягти хочуть... Один кінець зробити. Одне слово - Москва». Очами Пьера дана картина сраже-ния, героїзм артилеристів на батареї Раєвського

Ця непереможна сила складалася з героїзму й патріотизму москвичів, які залишають рідне місто, як ні шкода їм залишати на погибель своє майно. Згадаємо, як Ростови залишали Москву, намагаючись відвезти на підведеннях саме коштовне з будинку: до-ври, порцеляну, одяг. А потім Наташа й старий граф вирішують віддати підведення пораненим і всім добром вивантажують і залишають на розгарбування ворогові. У той же час ні-чтожний Берг просить одну підводу, щоб вивезти з Москви прекрасна шафа, що він купив з... Навіть під час патріотичного підйому ніколи не обходиться без бергов.

Непереможна сила росіян складалася з дейст-вий партизанських загонів. Один з них докладно опи-сан Товстим. Це загін Денисова, де сама потрібна людина - Тихін Щербатий, народний месник. Пара-Тизанские загони знищували наполеонівську армію вроздріб. На сторінках IV тому виникає образ " ду-бини народної війни», що піднялася всією грізною й величною силою й гвоздила французів, по-ка не скінчилася їхня навала, поки в душі народу почуття образи й мести не змінилося почуттям презирства й жалості до поваленого ворога

Толстому ненависна війна, і він малює не тільки картини боїв, але й страждання всіх людей на виття-не, будь те чи вороги ні. Відхідливе російське серце підказало, що можна пошкодувати обморожених, гряз-них, голодних французів, узятих у полон. Це ж чув-ство й у душі старого Кутузова. Звертаючись до солдатів Преображенського полку, він говорить, що поки францу-зи були сильні, ми їх били, а тепер і пошкодувати можна, адже теж люди

У Толстого патріотизм невіддільний від гуманізму, і це природно: простим людям війна завжди була не потрібна

Отже, Толстой малює війну 1812 року як народ-ную, Вітчизняну, коли на захист Батьківщини підняв-ся весь народ. І зробив це письменник з величезної зле-жественной силою, створивши грандіозний роман-епопею, якому немає рівних у світовій літературі

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы