Аналіз поетики Некрасова другої половини 50-х років ХІХ століття

Одним з наочних ознак суспільного підйому, що почався, був вихід у світло збірника віршів Некрасова в 1856 р. Поет включив у нього кращі добутки, створені їм за 10 років (вірші першої половини 40-х років туди взагалі не ввійшли). Збірник відкривався віршем «Поет і громадянин», у якому Некрасов викладав свої погляди на призначення поезії в житті, виступав захисником високоідейного цивільного мистецтва, затверджував думку про єдність революційного слова й справи. Необхідно враховувати, що Поет і Громадянин у вірші Некрасова не антагоністи. Як уже встановлено в нашім літературознавстві, Некрасов не приймає спрощеного протиставлення: або поет, або громадянин. У вірші представлений своєрідний внутрішній діалог, внутрішня суперечка, що відбився й у пізнішій ліриці Некрасова

Віршований збірник 1856 г. побудований за чітким планом. Перший відділ складався з віршів про народ, у другому поміщені були сатиричні вірші. У третьому відділі опублікована поема «Сашко», а в четвертому - ліричні вірші. І усередині кожного відділу вірша були розташовані в певному порядку (не завжди в хронологічній послідовності). Так, перший відділ, що включав уже відомі добутки «У дорозі», «Городник», «Трійка» і ін., закінчувався двома новими віршами, у яких були виражені особливо важливі для поета думки про народ, його положенні й долях: «Забуте село» (1855) і «Школьник» (1856). У першому з них на декількох

конкретних прикладах відтворювалася широка картина гіркого й безпросвітного життя кріпосного селянства, що марне сподівалося на «доброго пана». Заголовок вірша здобувало символічне значення. В «Школьнику» звучала оптимістична впевненість поета в тих величезних внутрішніх силах, які укладені в народі. Другий відділ, у якому були поміщені такі сатиричні вірші, як «Псове полювання», «Колискова пісня», «Моральна людина», «Сучасна ода», також закінчувався найбільш гострим у соціальному й антикріпосницькому відношенні добутком — «Уривки зі шляхових записок графа Гаранского». Іронія переростає тут у гнівний сарказм, що допомагає як би «зсередини» викрити справжню особу поміщика-аристократа, від імені якого ведеться оповідання. Випробуваний уже раніше прийом соціального контрасту здобуває в «Уривках..» особливу гостроту й напруженість

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы