«Дивна любов» до батьківщини в лірику М. Ю. Лермонтова

Колекція творів: "Дивна любов» до батьківщини в лірику М. Ю. Лермонтова

Міркування Лермонтова про Батьківщину нерозривно пов'язані з його думами про своє покоління. І це закономірно: люди творять історію, зберігають наступність традицій, пері-даючи наступному поколінню історію своєї країни й про-славляя своїми справами Батьківщину. Але, по визнанню Лермон-Това, його оточують не люди, а "образи бездушні», "приличьем стягнуті маски». От чому він не бачить друзів і еди-номишленников серед співвітчизників, чиє "прийдешнє иль порожньо, иль темно». Поет страждає від думки, що його покоління "зостариться в бездіяльності», тому що в нього "рівний шлях без мети», тому що воно відмовилося від боротьби, від "думок шляхетних», від мистецтва й поезії й перетворилося в " пре-зренних рабів». Природно, що таке покоління не має майбутнього й ніколи не зможе продовжити славної історії своєї вітчизни:

Юрбою угрюмою й незабаром позабутої

Над миром ми пройдемо без шуму й сліду,

Не кинувши століттям ні думки плідної,

Ні генієм початої праці

От чому минуле для нього жахливо: розгром декабрис-тов, їхня страта й посилання; але й майбутнє теж безвідрадно:

Дивлюся назад - минуле жахливо;

Дивлюся вперед - там немає душі рідний!

Предметом поетичного осмислення й відкидання ви-ступають не стільки окремі риси росіянці действительнос-ти, скільки вся Росія як соціально-історичне ціле. У вірші в главу кута поставлена дійсно глав-ная риса самодержавно-кріпосницької імперії: рабство й панування. Поет показує й глибину свого розуміння рабства. Воно для нього не тільки характеристика зовнішнього положення народу, міри його гноблення й безправ'я, але й сумна реальність внутрішнього, духовно-морального стану людей у царстві сваволі

Все це, разом узяте: кріпосне рабство, жандармська сваволя й жалюгідна відданість йому - з'являється в поетичес-який формулі Лермонтова як щось єдине, що в совокупнос-ти й становить поняття "батьківщина», чому він говорить решитель-ное "прощай!».

Прощай, немита Росія,

Країна рабів, країна панів,

И ви, мундири блакитні,

И ти, їм відданий народ

Але не тільки в такому вигляді з'являється Батьківщина в лиричес-ких творах Лермонтова. Вірш "Батьківщина», написане незадовго до смерті поета, - це роздум про його відношення котчизне.

Розуміння реакційності, незначності обертає думка Лермонтова до інших соціальних сил - демократичним. Невдача виступу перших дворянських революціонерів, трагедія, що торкнулася всього російського суспільства й кото-рую з таким болем переживає поет, поставила перед ним питання про суспільно-історичну роль народу в розвитку країни. Справді народна Росія стає предметом ідейно-творчих роздумів поета. Відзначаючи це в його творче-стве й світогляді, Н. Добролюбов писав: "Лермонтов... умевши рано осягти недоліки сучасного суспільства, умів зрозуміти й те, що порятунок від цього помилкового шляху нахо-дится тільки в народі».

Поет "непереможним розумом» прив'язаний до простих кар-тинам рідної природи й росіянці села

У вірші "Батьківщина» створений живий поетичний образ батьківщини, основний зміст якого - широта її просторів, російська природа й народне життя. В изображе-нии й того, і іншого вражає стриманість, економія ху-дожественних засобів. Поет уживає кілька епітетів, точних, але не яскравих: "сумні села», "жовта нива», " берези, щобіліють,», "росистий вечір».

Образ Батьківщини дається у вірші в розвитку: від ши-рокого плану до більше вузького. За початковими рядками, у яких Лермонтов перераховує офіційні форми патри-отизма, треба зображення великого миру Росії:

Але я люблю - за що, не знаю сам -

Її степів холодне молчанье,

Її лісів безбережних колиханье,

Розливи рік її, подібні до морів

Потім даються приватні деталі пейзажу, безпосередньо пов'язані з народним побутом: "димок спаленої жниви», " обоз, щоночує,», "повне гумно», "хата, покрита мої-мою-моє-моя-соло^-мій», "з різьбленими ставнями вікно». Завершує образ Батьківщини картина сільського свята. Н. Добролюбов писав про цей вірш: "У здивуй-тельном вірші "Батьківщина» Лермонтов розуміє лю-бовь до Батьківщини істинно, свято й розумно».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы