Іван Васильович на балі й після балу (по розповіді «Після балу»)




Колекція творів: Іван Васильович на балі й після балу (по розповіді "Після балу»)

В образі Івана Васильовича - героя розповіді "По-сле балу» - Л. Н. Толстой показав нам типового чоло-століття того часу, студента, можна сказати, обивателя, що коштує осторонь від більших справ, що живе скромно й нічим не відрізняється від інших зовні. Разом з тим за цією безликою фігурою коштує щось більше: через характер Івана Васильовича Толстой показива-ет відношення (яким воно "повинне бути») кожного чест-ного й чималої людини до того, що діється в стра-ні. Письменник гнівно викриває в доступній і витонченій формі пороки того часу, коли була написана розповідь, ототожнюючи їх спрошлим.

Іван Васильович-Оповідач з'являється перед нами побіленим сивинами великодосвідченим, що прожила німа-лую життя людиною, можна сказати, учителем моло-діжі, людиною, що мала вплив на молодь і ви-зивавший у неї повага. Він приймається розповіді-вать про "справи давно минулих днів». Навіщо Толстой уводить цей прийом? Саме для того, щоб показати подібність між минулим і сьогоденням. Але звернемося крассказу.

У той час ( 40-е роки XIX століття) Іван Васильович було студентом в університеті, "веселим і жвавим ма-лим, так ще й богатим». Увесь свій час він віддавав розвагам так веселим пригодам (а іноді й навчанню). Любив він вечори й бали, добре танцював і, на думку дам, був просто красень. Загалом, він не відрізнявся від інших молодих людей свого време-ні - був так же легковажний і зовсім не думав про моральні категорії, про державні справи, про філософські істини. Останній же час його душу цілком займала любов: він був безумно захоплений дочкою полковника Б. Варенькой - писаною красунею, за якої доглядали багато кавалерів. Трапилося так, що Іван Васильович був запрошений на бал до одного багатого камергера, губернському перед-водієві дворянства, добродушному дідкові. Бал був шикарним: грала гарна музика, був накритий дивовижна вечеря, але головне - серед гостей була Варень-Ка Б., що особливо радувало Івана Васильовича. От почався бал, Іван Васильович майже увесь час танці-вал з Варенькой. Вона посміхалася йому, і він був счаст-лив своєю любов'ю. Він дуже нервував, коли танці-вал не зі своєю обраницею, і завжди дивився в її сторону, начебто на свою пару. Іван Васильович не знав, чи любить Варенька його, але почитав за щастя своє соб-ственное почуття. Цією своєю любов'ю він був повно-стью упоєний, він любив, здавалося, увесь світ, всіх гостей, господарку у фероньерке, батька Вареньки, буквально всіх. Захват, радість, любов і щастя перемішалися в його душі, і він перебував на верху блаженства. І Ва-ренька була прихильна, що тільки збільшувало щастя

Особливе враження зробив на Івана Василь-Евича батько Вари - "ставний, високий і свіжий ста-рик» з рум'яною особою, бакенбардами, підведеними до вусів і "зачесаними вперед височками». Він улибал-ся, груди його були прикрашені орденами, "він був воїн-ский начальник типу старого служаки миколаївської постави». Коли господарка вмовила його пройтися в танці з дочкою, він згадав молодість (раніше він непогано танцював), і, незважаючи на свої роки, з гідний-ством, граціозністю й добірністю виконував всі "па». Дочка була щаслива, коли їм аплодували: вона ис-кренне любила свого батька, і її любов передавалася через неї й до Івана Васильовичу. Особливо розчулювали його чоботи полковника Б. - старомодні, із квадратни-мі носами. Говорили, що він не замовляв собі але-вих чобіт, щоб пишнее одягати свою дочку. Івана Ва - сильевича дуже торкнула ця турбота. Він щиро по^-любив батька Вареньки.

И от кінчений бал. Попрощавшись із Варенькой, Іван Васильович уже над ранок відправляється додому. Намагаючись заснути, він розуміє, що йому не до сну: чув-ство любові до Варі переповнило його. Про неї він тільки й думає, нею тільки й живе. Іван Васильович реша-ет відправитися назад, у будинок Б., побачити неї, може бути, ще раз

Він вийшов з будинку. Погода стояла як на маслени-цу, але трохи похмура, нудна, сира. (Тут Тол-Стій застосовує прийом нагнітання, підводить читача до кульмінації. Слова "похмура», "чорна» повторюють-ся кілька разів.)

Підходячи до будинку Б., на пустирі Іван Васильович побачив щось чорне, страшне. Грала вересклива жахлива музика. Іван Васильович подумав було, що це навчання, але, підійшовши ближче, зрозумів, у чому діло

Між двома рядами солдатів у шинелях унтер-офи-цери вели прив'язаного до прикладів татарина-солда-та. Його ганяли "крізь лад» за втечу. Удари, беспо-щадние й сильні, обрушувалися на спину його, кото-раю являла собою якесь криваве місиво. Татарин стогнав, падав, його піднімали, сипалися удари, верещала флейта. А поруч випливала висока фігура військового, шедшего твердою й упевненою ходою, до-торая здалася Іванові Васильовичу знайомій. Це був батько Вареньки. Парубок став свідком жахливої сцени: за те, що один солдат слабко вдарив, полковник став бити його по особі

Після всього побаченого Іван Васильович не пішов до Б. Він міцно задумався: чому полковник, добрий і веселий на балі, так надійшов? Може бути, так і потрібно? Іван Васильович так і вирішив, але усередині його бушував протест. Незважаючи на всі виправдання, він не зміг більше мріяти про кар'єр військового (і не став їм згодом), навіть чомусь охолонуло його почуття Квареньке.

Що ж криється за цим?

Зовні погодившись і примирившись із учинками полковника, з порядками того часу, Іван Васі-Льевич не міг забути це й простити. Совість кожної людини підказує йому, як потрібно надходити. Так вийшло й з Іваном Васильовичем, що відбий-лось на всієї нього подальшій долі

Основна ідея Толстого така: навіть не вирішуючись повстати відкрито, людина повстає внутрішньо проти жахливих порядків, беззаконь і пережитків пройшлася-го, не померлих і внастоящем.



Как получить сочинение? Жми и сохраняй. И у вас уже есть готовое домашнее задание.