«Навкруги мене цвів божий сад…» (по поемі «Мцири»)

Колекція творів: "Навкруги мене цвів божий сад...» (по поемі "Мцири»)

Ти хочеш знати, що робив я

На волі?

Жив - і життя моя

Без цих трьох блаженних днів

Була б печальней і хмурній

Неспроможної старості твоєї

М. Лермонтов

Михайло Юрійович Лермонтов - чудовий російський поет, що залишив у спадщину прекрасні добутки, сти-хотворние й прозаїчні: "Вітрило», "На півночі дикому коштує самотньо сосна...», поеми "Демони», "Мцири», "Утікач», ро-ман "Герой нашого часу».

Романтична поема "Мцири» одна із кращих у творче-стве Лермонтова. Вона розповідає про юнака, жагуче стремя-щемся потрапити на батьківщину,

Давним-давно задумав я

Глянути на далекі поля,

Довідатися, чи прекрасна земля,

Довідатися, для волі иль в'язниці

На це світло народимося ми

Вихований у монастирі, Мцири сприймає Його кок В'язницю й жагуче мріє про вола й будинок

Я бачив в інших Вітчизну, будинок, друзів, рідних,

А в себе не знаходив

Не тільки милих душ - могил!

„тогда, порожніх не витрачаючи сліз, душі я клятву вимовив:

Хоча на мить коли-небудь

Мої палаючі груди

Пригорнути з тугою до грудей інший,

Хоч незнайомої, але рідний

Заради виконання цієї клятви Мцири живе, він чекає мо-мента, щоб вирватися на волю, вкусить її насолода, по-нять зміст свого існування. За стінами монастиря не-знайома йому життя, сполучене із пригодами й опас-ностями, але вона не страшить героя. Це щира воля, заради якої можна ризикувати, піддавати себе смертельної опас-ности, жити повноцінним життям

ПРО, я як брат

Обійнятися з бурою був би радий!

Очами хмари я стежив,

Рукою блискавку ловив...

Скажи мені, що серед цих стін

Могли б дати ви мені замість

Тої дружби короткої, але живий ''

Меж бурхливим серцем і грозою?..

Мцири відчув себе вільним, нехай на коротку мить, але відчув щастя бути сильним, здобути перемогу над до-стойним суперником. Тепер він упевнений,

Що бути б міг у краї батьків

Не з останніх молодців

Природну силу й спритність Мцири доводить у смер-тельной сутичці з барсом. Герой розуміє, що міг би бути гідним сином свого народу

... так, рука доля

Мене вела іншим путем.

Не призначено Мцири пройти на батьківщину, він знає це изна-чально, але нерозважливо кидається назустріч небезпекам і тре-вогам, щоб напоследок вкусить того щирого й вільного життя, заради якої прийшов у цей мир

У поемі "Мцири» Лермонтов дає трагічний образ ге-риючи, що розуміє свою приреченість, але прагне напе-рекор усьому вирватися зі звичного кола ситого й спокой-ного існування в монастирі. Цей виклик долі, кинутий-ний Мцири, піднімає його в очах читачів, робить істин-ним романтичним героєм, хоча він прекрасно знає й при-знається:

На мені печатка свою в'язниця

Залишила...

И знову протест звучить у його вустах:

На жаль! - за кілька мінут

Між крутих і темних скель,

Де я в хлоп'яцтві грав,

Я б рай і вічність проміняв.»

Такого героя не забути!