Образ російського народу в добутках Шолохова

Передова російська література здавна була сильна своїм демократизмом, зображенням правди дійсності. Її кращі представники завжди виявляли глибоку цікавість до життя народу, до його доль, ішли по шляху зближення літератури з народом. Прагнучи до широкого показу історичних подій, роблячи народ головним героєм добутку, А. Пушкін відбив в «Капітанській дочці» його участь у селянській війні під предводительством Пугачова; Н. Гоголь в «Тарасі Бульбе» і Л. Толстой у романі «Війна й мир» показали патріотичну боротьбу народу за незалежність своєї батьківщини. Епічна лінія в російській прозі саме і йшла від «Капітанської дочки» Пушкіна, від «Тараса Бульби» Гоголя до «Війни й миру» Л. Толстого. М. И. Калінін, розмовляючи в 1934 році з молодими літераторами, звернув їхню увагу на Шолохова, як на приклад тісних зв'язків радянського письменника із класичною літературою. Він бачив в «Тихому Доні» зразок талановитого використання майстерності великих російських художників-класиків

Сам Шолохов неодноразово вказував на свою близькість до ряду великих письменників російської літератури: «На мене впливають всі гарні письменники, кожний по-своєму гарний. От, наприклад, Чехов. Здавалося б, що загального між мною й Чеховим. Однак і Чехов впливає. І все лихо моя й багатьох інших у тім, що ще впливають на нас мало...»2.

Шолохов зріло освоював художній досвід минулого, але його самобутній талант прокладав і свої шляхи. Тому добутку Шолохова - приклад нерозривного зв'язку новаторства й творчого оволодіння традиціями росіянці класики

Особливий інтерес ще в роки навчання в гімназії Шолохов виявив до історичних повістей Гоголя. Спочатку літературної діяльності цей інтерес поглибився й з усією силою виявився в «Тихому Доні». Епічний^-епічний-героїко-епічний розмах, драматизм оповідання, характерні для історичних повістей Гоголя й особливо для «Тараса Бульби», сполучаються в «Тихому Доні» з романтичною піднесеністю, ліричною схвильованістю. Органічне злиття історизму й ліризму оповідання, передача народного духу подій в «Тихому Доні» - результат творчого осмислення традицій великої російської літератури, зокрема гоголівських традицій

Подібно авторам «Капітанської дочки» і «Тараса Бульби», Шолохов ставить у центрі добутків народ, але показує його героїчну боротьбу за волю в нових конкретно-історичних умовах соціалістичної революції й громадянської війни, коли народ виступив як свідомий творець історії. Ці історичний^-історичні-конкретно-історичні умови визначили й принципова своєрідність епопеї реалізму

У повісті «Козаки» Л. Толстой показав гребенское козацтво часів Кавказької війни, коли воно ще не випробовувало одурманення з боку царату в такій мері, у якій випробувало донське козацтво до початку імперіалістичної війни. Розкриваючи моральну красу народу, його самобутній характер і трудова діяльність, Л. Толстой, однак, не уник ідеалізації козацтва, що була обумовлена прагненням протиставити цьому середовищу представника столичної аристократії Оленина й показати перевага народу, що зберіг активна життєдіяльність, над дворянством з його щиросердечною спустошеністю. Ідейний зміст повести Толстого не визначається зображенням життя козацтва, як у Шолохова в «Тихому Доні». Різний підхід до зображення козацтва в Толстого й Шолохова продиктований не тільки конкретно-історичними умовами, у яких перебувало гребенское й донське козацтво,- головне, звичайно, у розходженні світогляду двох художників

Якщо Толстой «великий, як виразник тих ідей і тих настроїв, які зложилися в мільйонів російського селянства вчасно настання буржуазної революції в Росії...» і якщо «Толстой стоїть на точці зору патріархального, наївного селянина», те радянський письменник Шолохов виражає інтереси революційного народу, з позицій ідеалу відображає його боротьбу під керівництвом робітничого класу в епоху пролетарських революцій. Засвоюючи сильні сторони творчості Толстого - «щирий протест проти суспільної неправди й фальші», «самий тверезий реалізм», Шолохов учився насамперед у геніального художника вмінню передати «діалектикові душі» людини

Продовжуючи кращі традиції російської літератури, автор «Тихого Дону» уважно стежив за розвитком сучасної йому радянської літератури, творчий досвід її основоположника який впливав на молоду літературу, що складалася, реалізму. В історичній епопеї «Життя Клима Самгина», над якою Горький працював у радянський час, намальована широка панорама дійсності передреволюційної пори, простежений поступальний рух історії. Оголюючи сутність самгинщини, індивідуалізм, моральну спустошеність і безславну загибель поривавшей з народом [буржуазної інтелігенції, Горький затверджував разом з |тем закономірний перехід народних мас, керованих Комуністичною партією, до свідомої й активної участі в боротьбі за своє звільнення. Виступаючи в станиці Вешенської з мовленням про Горький, Шолохов особливо підкреслював гарячу любов пролетарського письменника до людини-борцеві за світле майбутнє його полум'яну ненависть кексплуататорам.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы