Прийом антитези в одному з добутків русявий-ской літератури XIX століття. А. С. Грибоєдов. «Горі від розуму»

Термін “антитеза” відбувся від грецького слова й означає - протилежність. Це стилістична фігура, заснована на різкому протиставленні образів і понять. Для письменників дев'ятнадцятого століття був существенен сам факт зміни одних антитез іншими, що знаменує зрушення у свідомості письменника, хоча значеннєва контрастність не усувається: “До добра й зла ганебно байдужі”, “И ненавидимо ми, і любимо ми випадково” (“Дума” М Лермонтова). Уже в назві “Горі від розуму” виникає натяк на антитезу, тому що здорове мислення не допускає, щоб розум, розум приносили горі. У художніх образах п'єси Грибоєдов відбив об'єктивну правду життя, створив типовий образ “нової людини” - суспільного протестанта й борця в типових обставинах його суперечливого історичного часу. Сюжетну основу “Горя від розуму” склав драматичний конфлікт бурхливого зіткнення розумного, шляхетного й волелюбного героя з навколишньою його відсталим середовищем реакціонерів

Цей зображений Грибоєдовим конфлікт був життєво правдивий, історично достовірний. З юного років буваючи в колі передових російських людей, що вступили на шлях боротьби з миром самодержавства й кріпосництва, живучи інтересами цих людей, розділяючи їхні погляди й переконання, Грибоєдов мав можливість близько й повсякденно спостерігати найважливіше, характерне й хвилююче явище суспільного побуту свого часу - боротьбу двох мировоззрений, двох ідеологій, двох життєвих укладів, двох поколінь. Використовуючи різноманітні можливості антитези, він художнім твором вирішував одночасно й політичні, і соціальні, і чисто людські проблеми, типові для того часу. Після Вітчизняної війни 1812 року, під час формування й підйому суспільно-політичного й загальнокультурного руху дворянських революціонерів-декабристів, боротьба нового, що народжується й розвивається, зі старий, віджилий і гальмуючий рух уперед, гостріше всього виража лась у формі саме такого відкритого зіткнення між молодими глашатаями “вільного життя” і войовничими охранителями старозавітних, реакційних порядків, яке зображено в “Горі від розуму”. Грибоєдов показав, як планомірно й нестримно, усе більше й більше загострюючись, наростає “противуречие” Чацкого з фамусовским суспільством, як це суспільство віддає Чацкого анафемі, що носить характер політичного доносу, - Чацкого повідомляють привселюдно баламутом, карбонарієм, людиною, що заміряється на “законний” державного й суспільного лада; як, нарешті, голос загальної ненависті поширює мерзенну плітку про божевілля Чацкого. У рамки драматичної картини зіткнення героя із середовищем Грибоєдов умістило величезну суспільно-історичну тему перелому, що позначився в житті, тему рубежу двох епох - “століття нинішнього” і “століття минулого”. Зображуючи Чацкого людиною розумною й шляхетним, людиною “піднесених думок” і передових переконань, глашатаєм “вільного життя” і ревнителем російської національної самобутності, Грибоєдов вирішував двадцятих років, що, проблему, що, створення, що, образа, що стоявшую перед прогресивною російською литературойееее, позитивного героя

Завдання гражданственной, ідейно спрямованої й суспільно діючої літератури в розумінні письменником декабристського напрямку зовсім не зводилися лише до сатиричного викриття порядків і вдач кріпосницького суспільства. Ця література ставила перед собою й інші не менш важливі цілі: служити засобом революційного суспільно-політичного виховання, збуджувати любов до “суспільного блага” і надихати на боротьбу з деспотизмом. Ця література повинна була не тільки таврувати пороки, але й вихваляти цивільні доблесті. Грибоєдов відповів на обоє цих вимог, висунуті самим життям і ходом визвольної боротьби. Вивчаючи дійсність як допитливий аналітик, він відбив її як художник, притім як сміливий новатор. Він намалював точну й достовірну картину, користуючись прийомами, засобами й фарбами художнього зображення. Він втілив зміст поміченого й вивченого їм у художні образах

И від цього намальована їм картина ідейного життя в декабристську епоху виявилася набагато яскравіше, глибше, об'ємніше, ніж міг би зробити це навіть самий уважний вчений-дослідник

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы