Проблема пошуку істини в одному з добутків російської літератури (И. С. Тургенєв. «Дворянське гніздо»)

Якщо вдуматися, то кожна людина в процесі свого життя шукає істину. Одному здається, що він шукає благополуччя, іншому - любов, третьому - знань... Але в остаточному підсумку кожний з них шукає ту істину, до якої прагне.
Сумно, коли цей пошук приводить до міщанського затишку, обмежуючись геранню на підвіконнях і мереживних серветках на серванті. Прекрасно, коли пошук приводить людини до творчих подвигів. Кому що дано...
Тема такого пошуку - одна із чільних у добутках класичної російської літератури. Чернишевський в ув'язненні "пускає" на такий пошук Рахметова, Горький "доручає" шукати істину своїм численним літературним героям, починаючи з легендарного Данко, Чехов розробляє тему "руками" персонажів "Вишневого саду", "Чайки", а Пушкін дзвінкими рядками вкладає це заняття у вуста Ленского, Дон Хуана, Пугачова...
Шукають істину й сучасних письменників. Такі, як Распутін, Евтушенко, Афанасьєв, Солоухин, Шугаїв, Пелевин, Бродський, Алешковский і багато хто інші.
Зовсім не важливо, якими стилістичними прийомами користуються вони для цієї мети. От, приміром, один із чудових творів Івана Сергійовича Тургенєва - роман "Дворянське гніздо". У ньому заповітною істиною є вивчення письменником (за допомогою своїх героїв) шляхів морального й духовного розвитку передової російської дівчини. Цей пошук прийнятий уважати від Наталі Ласунской до Олени Стаховой, минаючи образ Лізи Калитиной. Це невірно. Ліза по своїй натурі ближче коштує до Олени, чим Наталя. Остання після свого гіркого розчарування задовольнилася повсякденним "щастям" з обмеженим Волинським. Приблизно так само надійде й Віра в "Обриві" уже з волі Гончарова. Ліза ж не здатна ні на які компроміси й відмовляється від щастя з Паншиным. По відкликанню Лема, "вона не могла любити одне прекрасне". Д. И.Писарєв був зовсім прав, указуючи, що по властивостях своєї особистості Ліза "примикає до кращих людей нашого часу". У неї такий же непохитний у своєму дусі характер, яким володіли героїчні дівчини
60- 70-х років XIX століття, що йдуть у народ.
По силі характеру, по суворій вимогливості до себе, по здатності до самопожертви до них близька й Ліза Ка-Литина. В умовах революційного руху 70-х років вона могла б стати героїнею тургеневского вірша в прозі Поріг.
Проголошуючи у своєму романі ідею об'єднання передової інтелігенції-з“народом, з "землею", Тургенєв бачив істину в оптимістичному погляді в майбутнє. "Дворянське гніздо" закінчується скорботними мотивами про марне життя, про самотню старість, але разом з тим вираженням віри в молоде покоління, що зможе дозволити трагічні протиріччя й знайти шлях на щастя. "Грайте, веселитеся, ростете молоді сили... життя у вас спереду, і вам легше буде жити: вам не прийде, як нам, відшукувати свою дорогу, боротися, падати й вставати серед мороку", - говорить Лаврец-Кий, звертаючись до молоді. Лаврецкий сідає на той же ослін, на якій колись сидів з Лізою. Довкола нього, усе та ж знайома йому й природа, що не змінюється. А його так змінили роки й горе...
Зі смутним ліризмом розвиває в цій сцені Тургенєв год Одну з улюблених своїх думок про контраст між вічною й могутньою природою й тлінною, слабкою людиною, нездатним домогтися щастя, знайти істину й приреченим на нещадну, руйнівну дію часу.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы