Рання романтична творчість М. Горького

В Основі оповідання "Челкаш" лежить подія, про яке Горькому повідав один з учасників драми, що розігралася в приморському містечку. Беззлобно й глумливо згадував одеський босяк приключившееся з ним. Однак у зіткненні двох знедолених і принижених письменник побачив не забавний випадок, здатний розвеселити читача, а сувору й гірку правду про процеси, що відбувалися в самій глибині дореволюційного російського суспільства. Картина трудового дня в гавані, який починається оповідання, служить прологом до трагічної історії Челкаша й Гаврила. Вступ будить у нас неясну тривогу, передчуття грози, що насувається

вселяє думка про нелюдськість миру, де люди праці гинуть від убогості й голоду. Кожна деталь у картині підпорядкована рішенню цього головного ідейно-художнього завдання: "небо мутно", "жарке сонце дивиться в зеленувате море, точно крізь тонку сіру вуаль", "заковані в граніт хвилі моря подавлені величезними вагами, що сковзають по їхніх хребтах", "голосу людей, ледве чутні серед шуму, слабкі й смішні". І самі люди, що спочатку народили цей шум, "смішної й жалюгідні: їхньої фігурки, курні, обірвані, в'юнкі, зігнуті під вагою товарів...

метушливо бігають... у хмарах пилу, у море спеки й звуків", "вони незначні в порівнянні з навколишніми їхніми залізними голосами, купами товарів, що гримлять вагонами й усім, що вони створили". Відтворений письменником звуковий малюнок оттеняет ворожість людині машин і пароплавів, що символізують силу, владу, торжество й самовдоволення товстосумів, що поклоняються одному божеству - золоту. У порту царюють різкий, надривний, дратівний слух звуки: дзенькіт, гуркіт, брязкіт, крик, стукіт, деренчання, свистки, шипіння

В оглушливому шумі чудиться "глузлива нота презирства до сірих і курних фігур людей", знеособлених машинами. А скільки трагізму й злої іронії бачить Горький у тім, як низки вантажників "несуть на плечах свої тисячі пудів хліба в залізні животи судів для того, щоб заробити кілька фунтів того ж хліба для свого шлунка"! Після такого вступу історія Челкаша й Гаврила сприймається не як приватний життєвий випадок, а як явище, породжене миром гноблення. Челкаш і Гаврило протипоставлені один одному у всім. Але найбільше їх розділяє подання про волю й матеріальне благополуччя

Для Гаврила багатство й воля - синоніми. З дитинства він твердо засвоїв основну заповідь користолюбців - тільки гроші приносять достаток, пошана, повага, владу й волю. Дитя миру, де золото - вища цінність і мірило людського достоїнства, Гаврило жагуче тягнеться до багатства, на шляху до нього зносить ганьбу, приниження, втрачає людський вигляд, стає боягузливим, жадібним, лицемірним рабом

От він у страху, сум'ятті ридає й молить: "Отушай, відпусти ти мене! Христом прошу, відпусти! Висади куди-небудь! Ай-ай-Ай! Про-Опал я зовсім!..

" Але нічна операція благополучно закінчилася, у руках кілька хрустких папірців, і в іншому світлі представляється Гаврилу вчорашній "гріх" - совість його заспокоїлася. Челкаш повний презирства до людей, які, подібно Гаврилу, говорять про волю, а на ділі залишаються рабами дрібних страстей і незначних турбот. Але шляхетні людські якості Челкаша виявляються марними, і він стає "героєм на годину", нездатним до активної діяльності в ім'я ідеалу, якому гаряче й проникливо відданий, - адже воля, на його думку, "головне в житті".

Горький не розкриває подробиць, не розповідає, як селянський хлопець став босяком, "вирваним і викинутим назавжди з того порядку життя, у якому виробилася кров, що тече в його жилах". Можна лише припустити, що, пішовши із середовища, де "за гроші себе продають", Челкаш сподівався обре сти волю. Але плани ці виявилися нездійсненною мрією, і яскрава, обдарована людина, опустившись на дно життя, животіє злодія, зневажуваний всіма, навіть Гаврилом, стає "нікому не потрібним на землі", жертвою тих, хто під маскою "добропорядності й пристойності" приховує свою нелюдськість. Хоча в оповіданні немає героїв, що вийшли на свідому боротьбу проти несправедливості, письменник будить гнів проти всього, що давить, принижує, ображає людини, вселяє презирство до потерявшим честь, людське достоїнство, викликає відразу до корисливості, жадібності, своєкорисливості, міщанству, - змушує думати про сенс життя, високих моральних ідеалах. У цьому велика сила й оптимізм добутку, таємниця його безсмертя

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы