«Серце в майбутньому живе…» (по вірші А. С. Пушкіна «Якщо життя тебе обдурить…»)

Мені подобається поезія А. С. Пушкіна. Коли читаєш його вірші, розумієш, що це не просто відбиття внутрішнього миру поета, але й спосіб спілкування із читачем. Поет не тільки розповідає нам про свої переживання, думки, але й ділиться досвідом, дає мудрі ради. Так, коли я читаю вірш «Якщо життя тебе обдурить...», виникає відчуття, що з тобою розмовляє добрий і чуйний друг, багато чого що побачив і пережив

Якщо життя тебе обдурить,

Не засмучуйся, не гнівайся!

У день зневіри упокорся:

День веселощі, вір, настане

Вірно говорять: слізьми горю не допоможеш. Автор добутку вірша теж уважає, що сум і зневіра - погані помічники в лиху, а терпіння й надія на краще здатні підтримати в людині сили й віру всебя.

Серце в майбутньому живе;

Сьогодення уныло:

Все мгновенно, все пройде;

Що пройде, то буде мило.

Звичайно, не завжди «сьогодення уныло», але іноді буває так, що все валиться з рук, проблеми виникають одна за інший і здається, що чорна смуга життя ніколи не скінчиться. Однак багато лих, через час, пригадуються з посмішкою, здається, що все було зовсім не так страшно, як ти думав раніше. Я думаю, що саме це й мав на увазі А. С. Пушкін, затверджуючи, що наше серце живе в майбутньому. Поет набудовує читача на оптимістичне сприйняття реальності й говорить, що ніколи не варто сумувати в будь-якій ситуації й що можливо вирішити навіть самі складні питання.

Говорити про Пушкіна можна нескінченно. І всього, що б ми про нього не сказали, буде мало. Пушкіна - це цілий мир, величезний, унікальний, неповторний. Його творчість настільки велика й багатогранно, що можна присвятити його вивченню все своє життя - і довідатися, зрозуміти, повністю осмислити лише деяку частину. З ім'ям Пушкіна ми виросли. Його вірші супроводжували нас у мінути смутку й радості, розпачі й надії. І завжди в них можна знайти відзвук своїх почуттів, думок, настроїв. І одержати раду, знайти підтримку, побачити правильний шлях

От і тепер, прочитавши вірш «Якщо життя тебе обдурить...», я дивуюся й захоплююся одночасно: скільки великої мудрості закладено в цих декількох рядках! Вірш невеликий по обсязі. Але наскільки велике його зміст, наскільки неоціненний його значення! Варто задуматися, як часто

нам доводиться зіштовхуватися з несправедливістю, обманом, злом. Скільки райдужних надій розбивається об камені реального життя. Скільки разів, зазнавши невдачі, ми в розпачі безпомічно опускаємо руки. І зупиняємося на полпути. І зневіряємося в удачу й надію на краще. Але чи праві ми? Чи можна й чи варто повертати назад, зустрівшись із першою перешкодою?

«Якщо життя тебе обдурить», - читаємо ми й думаємо: «Але ж дійсно, життя дуже часто обманює!» Але автор добутку відразу зупиняє нас:

Не засмучуйся, не гнівайся!

Він немов угадує наші почуття й попереджає нашу реакцію. З висоти своїх знань, свого життєвого досвіду, у якому ми ні на секунду не сумніваємося, він затверджує:

День веселощі, вір, настане

Серце живе в майбутньому, живе прагненням уперед, надіями, мріями. Пускай «сьогодення уныло». Але адже наше життя - це ланцюг удач і розчарувань, щасливих днів і днів зневіри. Тому, якщо зараз ми не маємо сил що-небудь змінити, варто упокоритися. У жодному разі не потрібно падати духом і отчаиваться, лаяти долю й ремствувати на життя. Цього разу тобі не повезло, життя обдурила тебе, але завтра все може змінитися. І твоє серце повинне бути відкрито для радості, потрібно сподіватися на щастя й удачу, тоді вона обов'язково прийде. А невдачі й розчарування зміняться теперішніми перемогами. Інший день прийде на зміну нинішньому, зникнуть суму й прикрості, підуть образа й злість. І ти будеш згадувати свою невдачу як щось маленьке й незначне. Так чи коштувало злитися? Чи коштувало таїти образу? Звичайно, немає. Поет, як завжди, прав. Все погане забудеться. Адже життя швидкоплинне й мінлива:

Все мгновенно, все пройде;

Що пройде, то буде мило.

И дійсно, давайте згадаємо, скільки разів траплялося нам через що розбудовуватися й засмучуватися. І що тепер? У більшості випадків ми згадуємо про це з посмішкою. Тому що настав новий день, наші проблеми зважилися самі собою, їм на зміну прийшли нові турботи, прагнення, нові цілі. Життя не зупиняється, вона йде вперед. І вона так прекрасна! Так давайте прислухаємося до слів великого поета й будемо випливати його мудрим радам

Скільки б не пройшло років, десятиліть, століть, а твору Олександра Сергійовича Пушкіна залишаться жити й ніколи не втратять своєї свіжості, сили й актуальності. І ще не одне

покоління буде із захватом і подякою перечитувати безсмертні рядки й учитися, і рости, і взрослеть на віршах великого поета

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы