Теодор Драйзер (1871-1945)

Прозаїк, публіцист, суспільний діяч, один з найбільш популярних у нашій країні американських письменників. Виходець із сім'ї емігрантів у першому поколінні: батько був німцем, мати - чешкою. У дитинстві пізнав нестаток і позбавлення, що визначило його світогляд: співчуття біднякам, гостре усвідомлення контрасту між багатством і вбогістю. З раннього років працював посудомойщиком у ресторані, розвізником білизни в пральні; недовго провчившись в університеті, біля десяти років проробив газетярем, що дало йому, як і многим іншим американським письменникам (У. Уитмену, М. Твенові, Бреше Гарту, Хемингуэю, Стейнбеку), найбагатший запас життєвих вражень. Глибоке знання життя визначило його стійку прихильність до реалізму, неприйняття тої ідеалізації й лакировки дійсності, що укореняли прихильники традиції «витонченості».

Дебютував романом «Сестра Керри» (1900), багато в чому програмному для його творчості: історія піднесення головної героїні, досягнутого ціною моральних компромісів, і сходження Герствуда на дно суспільства з'являються як художня ілюстрація процесів, характерних для американського способу життя. Це викликало різкі нападки на нього з боку консервативної охоронної критики, що змусило письменника майже на десять років замовчати. Сумна доля шляхетної жінки із простої сім'ї - тема другого його роману, «Дженни Герхард» (1911). У центрі його «Трилогії Бажання», що складає з романів «Фінансист» (1912), «Титан» (1914) і «Стоїк» (1945), - простежена від дитинства до останніх днів, розгорнута на широкому соціальному тлі життєва доля Фрэнка Каупервуда, енергійного капіталіста, фінансиста, «титана без душі й серця», найбагатшого й ведучого боротьбу в джунглях бізнесу. Драйзер показує, Каупервуда, ім'я якого придбало майже загальний зміст, у двох іпостасях, у сферах як ділової активності, так і любовних пригод. Романіст зображує Каупервуда хижаком, що нерідко зневажає закон, але одночасно й любується його силою, його чоловічим «магнетизмом». У заключній частині трилогії, «Стоїку», його оцінка Каупервуда значно гостріше, негативнее.

Проблеми мистецтва, що завжди цікавили Драйзера, відбилися в романі «Геній», у центрі якого - художник Юджин Витла, що розтратив свій талант. Роман викликав різкі обвинувачення Драйзера в «аморальності» з боку святенницьких «борців з пороком». Класикою роману XX в. стала «Американська трагедія» (1945) Драйзера, епічне полотно, що запам'ятало багато в чому типову історію парубка Клайда Гриффитса, якого суспільство розбестило міражем матеріального успіху, штовхнуло на злочин, а потім безжалісно з ним розправилося. В 1927 р. Драйзер відвідав нашу країну, підсумком чого з'явилася книга «Драйзер дивиться на Росію» (1927), написана в цілому із симпатією до «комуністичного експерименту» за його досягнення в області охорони здоров'я, утворення, але утримуюча й ряд гострих критичних оцінок диктаторського режиму. В 30-е рр. Драйзер зближається з робочим рухом, пише публіцистичну книгу «Трагічна Америка» (1931) - про гірку частку народу в умовах послекризисной депресії. У роки Другої світової війни виступав за співробітництво СРСР і США, у підтримку відкриття другого фронту. У липні 1945 р., відзначаючи роль комуністів у боротьбі з фашизмом, вступив у Компартію США, охарактеризувавши цей учинок як вираження «логіки свого життя». На відміну від багатьох своїх співвітчизників Драйзер тяжів до філософського осмислення життя, її глибинних законів, по-своєму акумулював теорії Спенсера, Ницше, Шопенгауэра, Емерсона. Найбільші американські художники, досить відмінні від нього по світогляду й стилю (Синклер Льюис, Шервуд Андерсон, Вільям Фолкнер, Роберт Пені Уоррен і ін.), одностайно відзначають «піонерську» роль Драйзера в боротьбі за твердження безкомпромісного реалізму в літературі США. Одним із самих яскравих прикладів художницької чесності для Драйзера, що взагалі високо ценили російську класику, був Л. Н. Толстой. У художньому методі Драйзера, по перевазі реалістичним, відзначеним багатством деталей і подробиць, помітні також риси натуралізму

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы