Добрий вчинок. Сценарій шкільного свята




Мета. Розкрити поняття «правда» і «неправда»; узагальнити знання учнів про переваги добрих вчинків, загальнолюдські правила суспільного життя; спонукати учнів до виконання моральних правил людських чеснот; сприяти осмисленню та розумінню ними переваг духовних цінностей; виховувати в учнів доброту, людяність, справедливість і взаємоповагу.

Обладнання. Визначення поняття «правда», записане на дошці; плакати з прислів'ями, висловами різних письменників про правду; роздатковий матеріал із тестом «Чому ви засуджуєте брехню?»

Вчитель. Протягом багатьох століть у людства складались свої принципи і закони життя, моральні цінності. Сьогодні ми розглянемо поняття «правда» і «неправда», прослідкуємо, як їх відображено в українському фольклорі, наведемо приклади з життя, де ми стикаємося з правдою і неправдою.

Поняття справедливості, добра і правди постало перед людством із давніх-давен, коли люди вірили у богів. Про це свідчить така легенда.

Високо на самому світлому небі царює чистий та праведний Дажбог - Сонце. Дажбог прийшов у світ дарувати людям білий день, ділити з ними їх щастя, долю, добро та любов. Колись давно боги до підніжжя високої гори скинули страшного Змія-Дракона, що правив злом і перетворював усе на скляну пустелю. Після перемоги Божича над Змієм скляні гори стали золотими, а гора, на якій поселився молодий Божич-Сонце, стала називатись Хорив-горою Сонця. Там, на золотій горі, серед музики білого світла росте райський сад, родить всяка садовина. Колись разом із першопроменями молодого сонця Божича на землю прийшла і людина, бо завжди жила в його трепетнім серці. Серед вічного життя, де царює нерозгадана таємниця світлого Божича, людина стала найкращим його творінням, а Дажбог для неї - світлом любові, мудрості й правди.

І в Дажбога був син Світовид-бог, якому доручено пильнувати, щоб на землі й небі здійснювалися священні закони Дажбога. Для демонів ночі він - божество жаху, а

для людей - бог перемоги світла над тьмою, добра над злом, правди над неправдою.

Як бачимо, у стародавніх віруваннях наших прадідів-слов'ян існував навіть бог сонця, мудрості та правди - Дажбог. Наші пращури вшановували і його сина - бога Світовида.

Із самого нашого дитинства батьки, бабусі та дідусі, учителі й вихователі вчать нас говорити правду.

Вчитель. Як ви розумієте значення слова «правда»? (Висловлення власних думок учнів).

Тлумачний словник дає таке визначення: «Правда - це те, що відповідає дійсності, істина; певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь».

Бесіда за запитаннями.

- Коли ви говорите неправду, що ви після цього відчуваєте?

- Як, на вашу думку, навчитися бути правдивим?

- Чи бувають у житті ситуації, коли людина може сказати неправду?

- Коли вам говорять неправду, чи здогадуєтеся ви про це?

- Хто у вашій сім'ї найчесніший? Розкажіть про людину, яка є для вас прикладом чесності.

- Як ви вважаєте, чесність ускладнює життя людині чи полегшує його?

- Якби ви познайомилися з найчеснішим правителем на землі, про що б у

Нього запитали?

Творче завдання «Не обдурюй» Учні по групах відповідають на одне з нижченаведених запитань.

Що відбувається, коли обдурюють:

• діти - своїх батьків?

• батьки - своїх дітей?

• лікарі - хворих?

• учителі - учнів?

• учні - учителів?

• правителі - народ?

• брати і сестри - одне одного?

Після того як учні дадуть відповіді на запитання, разом з учителем вони обговорюють, як навчитися ніколи не обдурювати одне одного.

Вчитель. Мабуть, немає на світі жодної людини, яка б завжди говорила правду і

ніколи не обманула. У народі кажуть: «Нема того дерева, щоб на ньому птиця не сиділа, нема того чоловіка, щоб хоч трохи не збрехав».

Робота з висловами відомих людей Вчитель. Давайте подумаємо, чому виникає неправда і звідки вона береться.

1. «Неправда виникає в першу чергу там, де існує примушування» (К. Федін). Наприклад, коли людину просять зробити якусь справу, а це їй нецікаво, вона не виконує завдання, починає механічно чи свідомо виправдовуватись і говорити неправду.

2. Багато людей вважають себе хитрішими за інших і думають, що можна обманути і ніхто не знатиме правди.

«Можна бути хитрішим за іншого, але не можна бути хитрішим за всіх» (Ф. Ларошфуко). На комусь-таки ця людина «спіткнеться», і правда вийде на поверхню.

3. Людина обманює зі страху, боячись, що її покарають за якийсь поганий учинок.

4. Деякі обманюють просто тому, що так роблять інші, або тому, що їх самих часто обманюють.

5. Часто людина не може сказати правду, бо сама боїться її почути.

6. Деякі люди обманюють жартома.

«Навіть у дрібницях треба бути правдивим» (М. Островський). Коли людина раз сказала неправду і це «зійшло їй з рук», то хочеться вчинити так і наступного разу. Одна неправда породжує іншу. Та й іноді людині важко зупинитись і виплутатися з брехні.

Брехня схожа на снігову кулю, чим більше її котити, тим більшою вона стає. Бесіда за запитаннями.

- Що відчуває людина, яка сказала неправду? (Ті мучить совість, не дає спокою сумління. Хто сумління не має, той правди не знає).

- Як можна виявити, що говорить людина - правду чи неправду? (По її голосу, мові).

- Як говорять правду? (Де мало слів, там більше правди. Правда коротка, а брехня багатослівна. «Коли людина не має іншого наміру, як сказати правду, їй достатньо декількох слів» (О. Толстой).

- Як кажуть неправду? («Неправду не можна сказати просто: вона вимагає гучних слів і багатьох прикрас» (М. Горький). Найбільша брехня часто виражається мовчанням).

- А що може бути гірше від неправди? (Часто трапляється так, що людина хоче сказати правду, але її не договорює. То така напівправда ще гірша від брехні: брехню легше розпізнати, ніж напівправду, яка маскується, щоб обманути двічі).

- Скажіть, будь ласка, чи бувають такі випадки в житті, коли сказана неправда може бути виправдана? Наведіть приклади.

- Чи можна приховати правду? (Скільки б зусиль не доклала людина, щоб приховати правду, все одно рано чи пізно таємне стане явним). Які приклади з життя ви можете навести?

Обговорення проблемних запитань у групах учнів.

А. Чи згодний ти з висловом «Правда дорожча від золота»? Поясни.

Б. «Може незначний обман не такий і страшний?» Поясни свою точку зору щодо висловленої кимось думки.

(Презентація думки групи).

Вчитель. Відомий французький письменник Е. Золя сказав: «Якщо ви приховаєте правду і закопаєте її в землю, вона неодмінно виросте і набере такої сили, що одного разу, коли вона вирветься, то знесе все на своєму шляху». Підтвердження цієї думки можна знайти і в українському фольклорі, зокрема у прислів'ях і приказках.

Робота з прислів'ями.

• Що правда, то не гріх.

• Правди, як шила у мішку, не

Сховаєш.

• Правда і в морі не тоне.

• Двічі з неправдою не пройдені.

• Правда, як олія: скрізь наверх

Спливає.

• Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.

• Маленька правда переможе велику неправду.

• Краще гірка правда, ніж солодка

Брехня.

Вчитель. Чи завжди ми можемо розпізнати правду і неправду? Давайте спробуємо це зробити, послухавши ось таку притчу.

Колись в якійсь країні, у якомусь місті чи селі жив скульптор. Був він досить популярний серед народу. Люди цінували його витвори, милувалися ними, вельможі щедро за них платили.

Якось вирішив скульптор виліпити Адама - першого чоловіка на землі, зачинателя роду людського. Ніхто до цього за таку справу не брався. «Не годиться першого чоловіка втілювати в глині, треба знайти надзвичайний матеріал», - міркував собі скульптор і взявся ліпити із хліба святого. Не встиг завершити роботу, як до нього вже зайшов перший відвідувач, шанувальник таланту. Це був дідусь із сивим волоссям.

- Я виліпив Адама - зачинателя роду людського! - похвалився скульптор.

- А ти його бачив?

- Ні, - заперечливо похитав головою скульптор. - Я його душею відчув.

- Не все можна уявити, - сказав старий. - Я тебе познайомлю з тими, хто знав Адама. Це дві сестри. Встань удосвіта, вийди на битий шлях - і зустрінешся з ними.

Скульптор вчинив так, як учив його дідусь. Довго чекати не довелося. Бачить іде назустріч йому гарна дівчина, вбрана у шовк і золото. Зроду-віку такої краси не бачив.

- О скульпторе,- мовить вона солодким голосом,- ти створив шедевр, ти створив

Ідеал людини! Тебе за це треба по-царськи нагородити і прославити твоє ім'я у віках!

Стало митцеві аж до млості. Коли це чує:

- Не гадай, скульпторе, що впіймав Бога за бороду!

Звідкілясь з'явилася жебрачка. Шмат сірої матерії прикривав її голе, посиніле від холоду тіло, смутні очі світилися джерельною чистотою.

- Ти зіпсував людську працю - хліб. І створив не Адама - зачинателя роду

Людського, а себе, своє я. І думав ти лише

Про славу і гроші.

Скульптор так розсердився, що не стримався, підняв грудку землі й жбурнув у жебрачку.

Аналіз змісту за запитаннями.

- Як описано першу дівчину?

- Що вона сказала скульптору? Яким голосом мовила?

- Як була одягнена її сестра?

- Що вона сказала скульптору? Чому вона так сказала? (Бо гріх ліпити з хліба).

- Чи сподобалося це митцеві?

- Чи впізнали ви цих сестер? Як їх звали?

Вчитель. А зараз я зачитаю вам кінцівку притчі.

Мало хто з людей пішов милуватися витвором скульптора. Та той був самовпевнений і завжди настоював на своєму: «Правда сказала мені, що я створив Адама, першого чоловіка». І невтямки було йому, що жбурнув грудку в саму Правду - голу, сумну і тривожну.

Хіба може бути правда в золоті й шовку та з улесливою мовою? То лиш неправда прикривається коштовностями з розрахунку на людську слабість.

Про це говорять і народні прислів'я:

• Правда в постолах, а неправда в чоботях.

• Правда край порога, а неправда - біля стола.

• Правда холодна, а брехня тепла.

• Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.

• Правда та кривда - як вогонь та вода.

Бесіда за запитаннями.

Вчитель. Із добром і злом, правдою і неправдою ми зустрічаємось у народних казках. Давайте їх пригадаємо. («Про правду і кривду», «Правда і неправда»).

- Чи завжди в казках добро перемагає зло, а правда - кривду?

- А як у реальному житті?

- Перед кожним у житті постає питання: чи треба говорити правду?

- А чому треба казати правду? Чому не можна обманювати? (Після обміну думками учні роблять висновки, чому не можна обманювати: втрачається довіра до людини; людина може втратити й друзів; брехня принижує людину; правду все одно не приховаєш; обманювати - гріх).

Робота з прислів'ями.

• Хто вчора збрехав, тому й завтра не повірять.

• Коли у брехуна хата зайнялася, ніхто не повірив.

• Брехня і приятеля зробить.

• Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

• Хто не дотримує свого слова, той сам себе зневажає.

• Як маєш брехати, то краще мовчати.

Творче завдання «Вислови свою думку» Запитання до учнів: «Чому ви засуджуєте брехню?» і пропонуються варіанти відповідей. Кожен учень обирає із них найбільш прийнятну думку і пояснює її. Варіанти відповідей:

- Навіщо ж обдурювати?

- Навіщо брехати?

- Я ніколи не брешу і нікого не

Обдурюю!

- Можу назвати десять причин, чому я цього не роблю!

- Щоб не засмучувати тих, хто мене любить.

- Якщо я обдурюватиму, мені перестануть вірити.

- Сьогодні обдуриш - завтра тобі не

Повірять!

- Якщо ти брехатимеш, то і тобі стануть брехати.

- Тому що на обмані нічого надійного не побудуєш; усе буде несправжнім.

- Тому що обдурювати соромно; це

Непристойно.

- Тому що я правди не боюся; брешуть тільки боягузи.

- Правду говорити легко. А якщо брешеш, треба весь час про це пам'ятати, щоб не проговоритися.

- Тому що правда все одно вийде назовні - якщо не зараз, то потім.

- Тому що за обман можуть покарати.

- Я просто не хочу брехати - мені це осоружно.

Вчитель. Зафарбуй зеленим кружечки там, де ти згоден. Можливо, ти запишеш ще причини, чому не треба брехати й обдурювати.

Закінчити годину нашого спілкування я хочу словами відомого російського письменника Льва Толстого: «Для того щоб навчитись говорити людям правду, треба навчитись говорити її самому собі».



Как получить сочинение? Жми и сохраняй. И у вас уже есть готовое домашнее задание.